«Fata Morgana UA»

Подарунок морякам

Fata Morgana UA з нетерпінням чекає на Ізмаїльський фестиваль. «Часто, практично вперше чуючи наші пісні, люди одразу ж починають підспівувати» — зізнається Ігор Роман. І це дійсно так! Мелодійна рок-музика, що ллється з їх інструментів навіки закарбується у вашій пам’яті, адже вона така легка і драйвова водночас! На «Дунайську Січ» гурт везе подарунок ізмаїльським морякам – нову пісню «Дівчина з Нагасакі».

Ігор Роман, лідер гурту Fata Morgana UA:  «Не за горами вже той час, коли на парканах перестануть писати:  «Цой жив!» чи «Гражданская оборона»

Fata Morgana UA – гурт із великим музичним досвідом. Був заснований ще 1998 року у місті Горлівка Ігорем Романом, який є керівником та автором пісень. У травні 2014 музиканти перебралися до столиці України. А після переїзду брали активну участі у фестивалях, та благодійних заходах, виступали у зоні АТО.

А 29 червня в місті Ізмаїл на сцені VI Міжнародного рок-фестивалю «Дунайська Січ – 2-19» гурт Fata Morgana UA знову готовий занурити своїх фанів у вирій чарівних мелодій. А наразі можете дізнатись від лідера гурту Івана Романа історію виникнення нової пісні, яку музиканти презентують Ізмаїльським морякам саме на «Дунайській Січі».

-Ваш гурт має багатому запрошень на різні концерти і заходи. Чому ви вирішили взяти участь саме у фестивалі «Дунайська Січ»?

-Ми вже брали участь волонтерських концертах громадської спілки «Музичний Батальйон», засновників цього фестивалю, в зоні бойових дій. Тож це природно, що ми отримали від цієї поважної організації запрошення на цей чудовий фестиваль. Я вважаю, що буде здорово виступити на такому заході. 

-Я знаю, що спеціально для фестивалю «Дунайська Січ» ви написали пісню «Дівчина з Наґасакі», яку присвятили морякам з Ізмаїлу. Як ця композиція з’явилася на світ?

-В дитинстві нам — горлівській дворовій шпані — дуже подобалась пісня, що народилася на початку минулого століття в одеських кабаре: «Дівчина з Наґасакі», тому що в ній була романтика далеких морів та фатальне кохання. Мені і зараз подобається її сюжет (ще й тому, що в сучасній Україні так не вистачає справедливого покарання за злочини). Тому я і вирішив втілити суть тієї пісні українською, а музичну форму «блатняка» ми все ж таки замінили на забойний блюз.

-Вашому гурту багато років. Можна, сказати ветерани сцени. А як взагалі все починалося?

-Це було дуже давно. Ще у далекому 8-му класі мої однокласники вирішили створити рок-гурт і запропонували мені долучитися — тож мені довелося почати вчитися грати на гітарі. Деякі шкільні знайомі й досі пам’ятають, як я співав на шкільних вечорах такі пісні як: «While My Guitar Gently Weeps» The Beatles, «Stairway To Heaven» The Led Zeppelin чи «Honky Tonk Women» The Rolling Stones.

-Звідки ця назва — Fata Morgana UA? Який сенс ви вкладали в цей вираз?

-Все дуже просто. Одна із версій перекладу назви нашого бенду — «Недосяжна мрія». А ми прагнемо здійснити цю недосяжну мрію. І поки що, на мою думку, нам це вдається!

-А чому саме рок?

-Мої емоції та думки, що перетворюються на пісні найчастіше мають саме рокову естетику, хоча є і інші…

-Зазвичай гурти на початку своєї творчості намагаються рівнятися на когось. Чи були у вас такі люди чи гурти, на кого намагалися бути схожими? 

-Важко згадати ті часи, так як це було досить давно. Ми вже не перший рік виступаємо, часи змінюються…Взагалі, видатні музиканти різних епох та й сучасні також надихають на щирість і неповторність, але просто копіювати когось – не дуже цікаво. Ми все ж таки намагаємося творити своє, унікальне.

-Проте я думаю були ті, хто вплинув на вашу творчість…

-Авжеж були. Це і вищезгадані The Beatles, Led Zeppelin, The Rolling Stones і багато інших західних гуртів. До того ж мені з дитинства подобалось слухати екзотичну східну та африканську музику, а також американську — ковбойську чи індіанську. Дуже подобається молдовська і балканська мелодика та, звісно, наші народні пісні. Без них нікуди. А з українських рок-гуртів можу сказати, що практично на 100 відсотків сприймаю творчість «ВВ».

-Протягом стількох років ви написали немало пісень. Чи можете ви назвати ту, якою пишаєтеся найбільше?

-Навряд чи. Всі свої пісні (навіть стьобні) я народжував від щирого серця — тож не можу виділяти когось зі своїх «діточок».

-Чи залишається вільна хвилина, щоб займатись якоюсь діяльністю окрім гурту?

-По суті, діяльність, що не стосується гурту, все одно якоюсь мірою торкається музики. Я часто організовую різні концерти та фестивалі. Зараз, наприклад, працюю над створенням пригодницько-історичного фентезі рок-мюзиклу. Але про це розкажу згодом…

На вашу думку, який внесок у розвиток культурного життя роблять подібні фестивалі?

-Безумовно, культурне життя нашої країни дуже потребує подібних фестивалів. Не за горами вже той час, коли на парканах перестануть писати: «Цой жив!» чи «Гражданская оборона» — навіщо нам «бєзнадьоґа» їхніх рабських пісень?!

 

Латий Арина