«KOZAK SYSTEM»

Розширюють кордони України

Цей гурт можна без проблем впізнати по звуку. Справжній козацький рок. Тексти їх пісень написані кращими поетами України, а етнічні мотиви захоплюють серця. Так, це Kozak System! Вони їдуть на фестиваль з метою єднати національні сили, адже як сказав учасник гурту Володимир Шерстюк: «Війська захищають зовнішні кордони, а культура – внутрішні».

Володимир Шерстюк, бас-гітарист гурту KOZAK SYSTEM: “Війська захищають зовнішні кордони, а культура – внутрішні”

KOZAK SYSTEM – гурт, що розширює кордони України. Цих музик можна без проблем впізнати по звуку. Справжній козацький рок. Тексти їх пісень написані кращими поетами України, а етнічні мотиви захоплюють серця. Так, це Kozak System! Вони їдуть на VI Міжнародний фестиваль «Дунайська Січ», який пройде 28 і 29 червня в Ізмаїлі, з метою єднати національні сили. А також, щоб здійснилася давня мрія — виступити на сцені у супроводі Національного оркестру народних інструментів, адже таке музичне наповнення вивидить на найвищий рівень.

Володимире, ви дуже гастролюючий гурт. Що треба було зробити організаторам, щоб ви приїхали на «Дунайську Січ»?

— У нас, дійсно, дуже багато концертів. Тож чимось зацікавити наш гурт дуже важко. Але організаторами даного заходу виступає «Музичний батальйон». І саме це для нас було вирішальним. Адже хлопці на війні захищають наші зовнішні кордони.  А «Музбат» — наші внутрішні. Якщо наші внутрішні кордони не будуть захищені, то те, що роблять хлопці на Сході втрачає сенс. Бо тоді це буде не країна, а просто територія. Отже поки наші військові на справжній війні стережуть зовнішні кордони, ми тут разом с «Музичним батальоном» будемо боронити наші внутрішні, культурні.

— Коли ви познайомилися з «Музбатом»?

— Ми про їх діяльність давно знали. Але вже особисто познайомились кілька місяців тому, коли отримали запрошення взяти участи у фестивалі «Дунайська Січ».

— В Ізмаїлі ви коли-небудь вже були?

— Давно, ще в складі гурту «Гайдамаки». Ми тоді виступали разом з групою з Молдови Zdob și Zdub. Так що власне гурт Kozak System в Ізмаїлі виступатиме вперше.

— Що вам запом“яталося ще з тих пір про Ізмаїл?

— Звичайно, Дунай та залишки Ізмаїльскої фортеці. Взагалі, цей регіон цікавий своєю культурною та етнічною складовою. Там проживає дуже багато різних національностей — українці, болгари, гагаузи, молдовани та ін. І як музиканти ми знаємо, що звідти походить прекрасна музика, створена саме на етнічній основі. Я вважаю, що в цьому сенсі це унікальний регіон. Є подібні речі на Буковині. Тож, на мій погляд, Ізмаїл та навколишні містечка — регіон дуже цікавий з точки зору суміші різноманітних культур.

— На ваш погляд, для туристів це також цікавий регіон?

— Залежить від смаків. Особисто я не люблю «офіційних» маршрутів. Мені подобається, наприклад, зайти в ресторанчик, куди ходять місцеві жителі і покуштувати місцеві страви. Або в місця, куди люди ходять послухати місцеву музику. Щоб зрозуміти, надихатися тим колоритом. Ми з друзями відвідали вже вісімнадцять країн з концертами, але завжди знаходимо час на те, щоб отак походити і зрозуміти, де ми є.

— З точки зору проведення фестивалю, Ізмаїл — вдале місце?

— А чому ні? Наскільки я знаю, у «Дунайській січі» тут немає конкурентів. Можна сказати, регіон дещо обділений проведенням подібних заходів. Крім того, коли фестивалі проводяться у маленьких містах, там складається особлива атмосфера. Тому, що тоді все місто живе цим. І це круто.

Крім того фестиваль завжди гарно впливає на розвиток інфраструктури маленьких міст. Більше того, завдяки таким культурним подіям вони можуть поступово перетворитися на цікаві для туристів місця.

Щодо мультижанровості. Як вам ідея, щоб фестиваль був присвячений не тільки рок-музиці?

— Це добре. Особливо якщо проводитемиться на високому технічному рівні. Взагалі зараз у світі тенденція до змішування жанрів.

— Фестиваль проводиться поряд з румунським кордоном. Чи знаєте ви якісь румунські гурти?

—  Zdob și Zdub, але вони з Молдови. Хоча всі знають, что молдовани і румуни — фактично один народ, який колись штучно розділили, і вони розмовляють однією мовою. Тож з цієї точки зору ми таки знаємо один гурт. Це наші друзі. До речі, ми будемо з ними грати в Молдові на День незалежності.

Коли ви закохалися в рок-музику?

— Люблю цю музику, з того часу, як одного разу моя мама принесла до дому синю маленьку платівочку. То був альбом «Бітлз». Коли я почув перші звуки, зрозумів, що існує абсолютно інший світ. Саме та платівка назавжди змінила моє ставлення до музики. Крім того, рок тоді для нас був уособленням свободи. Зараз музика має зовсім інший характер —  більш комерційний.

— Зараз цей жанр в нашій країні не настільки вже популярний. Чи вам так не здається?

— Що стосується нашого гурту, в мене не складається такого враження. Наші кліпи крутять на М2, також ми багато працюємо для радіостанцій. У нас, наприклад, буває по 6-7 пісень одночасно в ротації по всій країні. Це дуже добрий результат. Відбувається це ще в тому числі завдяки квотам. Тож я не можу поскаржитись.

— На цьому фестивалі ви виступаєте з НАОНІ. Це ваш перший такий досвід?

— Так. Але до цього ми з іншими оркестрами вже виступали, в тому числі під час Революції гідності. Минулого року в Батурині з оркестром «Камерата». Але так, щоб конкретно з оркестром народних інструментів — жодного разу. Чекаємо на це з нетерпінням. Впевненні, це буде круто. Якщо чесно, давно мріяли про таку нагоду.

— Це вже світовий тренд, коли рок-гурти виступають з великими оркестрами.

— Я думаю, початок цьому заклав колись Фредді Меркьюрі. Це добре, що навіть таки обмежені музиканти, як рокові, розуміють, що класична музика — то є вічне. А як правило, цім гуртам акомпанують класичні, симфонічні чи естрадно-симфонічні оркестри.  І в такі моменти і рок-музика набуває якоїсь вічності, іншої глибини. І тому, думаю, цей тренд буде продовжуватися.