«ZNICH» (Білорусь)

Сусіди, яких ми варті, або білоруси славляться не лише картоплею

Яскраві та неординарні гості родом з Білорусі ZNICH – гурт, який, як ніхто інший, знає про єдність нації та про любов до Батьківщини. Чоловіки, які створюють запальні хіти у стилі Pagan Folk Metal з етнічними елементами. Використання дуди, гроулу та гітари надає бенду неймовірне звучання і підносить їх на європейський рівень. За період існування ZNICH виступали на різноманітних фестивалях не лише на батьківщині, а й закордоном, де їх люблять і чекають.

Білоруський Pegan-folk знову залунає на теренах України

Напередодні фестивалю “Дунайська Січ”, який відбудеться в Ізмаїлі 28 та 29 червня, нам пощастило взяти інтерв’ю у білоруського гурту Znich. Чоловіки, які створюють запальні хіти у стилі Pagan Folk Metal з етнічними елементами. Використання дуди, гроулу та гітари надає бенду неймовірне звучання і підносить їх на європейський рівень. Вокаліст гурту Алєсь Таболіч поділився з нами історіями про своє дитинство, а також розповів, чого очікувати від них на фесті в Ізмаїлі.

— Знаєте у українського глядача Білорусія більше асоціюється з мелодійними жанрами, фольклором, ніж з роком…

Справді. Там де я народивсяна білоруському Поліссі — з давніх давен дуже любили і люблять фольклор і пісні, які, до речі, дуже схожі на українську автентичну музику. Я з самого дитинства любив слухати, як бабусі і прабабусі співали пісні. Саме це, напевно, і вплинуло на ставлення до музики і творчості в цілому. Ну а якщо брати загалом, то ми, дійсно, перші в Білорусії, хто почав грати в стилі пеган-року білоруською мовою і саме з фольковою основою.

— Що означає назва вашого гурту?

Насправді, назву придумали ще у шкільні роки. «Зніч» — це дуже маленьке слово, але воно увібрало в собі великий сенс. У цьому слові багато семантики і таїнства. Проте, перш за все Зніч — це давній язичницький бог, бог похоронного вогню.

— Чи є у вас кумири, на кого намагалися або намагаєтеся рівнятися?

Авжеж! Я народився ще у радянські часи. У дитинстві мені дуже подобався радянський рок. Цой, Nautilus Pompilius…на них я і зростав. Із закордонних мені імпонували Metallica, Led Zeppelin, Deep Purple. Старі добрі рокери. Наразі ж є музика, яка мені подобається, а є така, яка не подобається. Є виконавці, які в душі залишають слід, а є ті, хто «мимо проходять». Творчість на те і є творчість. Вона поза часом…Проте зараз в мене нема кумирів. Якщо говорити, про тих, хто вплинув на нашу творчість… В тому плані, що граємо саме хеві метал – певною мірою гурти Metallica та Amorphis. Також білоруський гурт Gods Tower залишив свій відбиток. Я до речі з ними дуже близько знайомий. Ми часто зустрічаємося і спілкуємося.

— Чи є така пісня, яку б ви могли  виконувати вічно?

Одразу так і не скажеш, яку з наших пісень можна виконувати вічно… Як приклад можу назвати одну з найулюбленіших. Вона стала хітом для білоруської музики. Це пісня «Дунаю». Для вас українців «Дунаю», напевно, є дуже близькою. У нас вдалих пісень в принципі вистачає. На фестивалі «Дунайська Січ» ми хочемо показати їх по максимуму. Будемо намагатися нагадати старі хіти у поєднанні з новинками. Будуть виконуватися такі наші пісні як: «Крижі-абярегі», «Mroya», «Дунаю» та інші. Самі все почуєте. В основному буде фольк-метал виконання.

— А чому ваш гурт в у 2015 році вирішив взяти участь в «Євробаченні»?

Насправді була мета не стільки виступити на «Євробаченні», скільки показати, що є якась альтернатива поп-музиці. Ми хотіли прогриміти в цій попсовій тусовці. На подив усім, ми пройшли у півфінал і навіть виступили на відборі. Звичайно ж далі нас не пустили…

Чи займаєтеся ви ще якоюсь діяльністю, крім гурту?

Звичайно. Як кажуть: творчі люди — творчі у всьому, хоча б потрошки. Я вже одинадцять років працюю тату-майстром у найстарішому тату-салоні Білорусі. Також я закінчив факультет дизайну та проектування реклами в Академії мистецтв. Це робить мене професійним дизайнером у даній сфері. А ще я — живописець. Навіть робив кілька персональних виставок. У вільний час я організовую фестивалі і концерти в Мінську. Найвідоміший фестиваль – «Купальське Коло» (українсько-білоруський фестиваль). У цьому році йому виповниться дванадять років.

Що ви відчуваєте з того приводу, що ви єдиний гурт не з України на фестивалі «Дунайська Січ»?

Дуже приємно, що наш гурт запрошують в Україну вже стільки років. Любо радувати фанатів альтернативної музики на вашій Батьківщині. Проте, це наш перший раз в Ізмаілі…дуже цікаво. Ми з нетерпінням чекаємо на фестиваль.

А взагалі ми часто в Україні буваємо з виступами. Беремо участь у різних івентах. Хотілося б звичайно, щоб не лише наш гурт з Білорусі виступав на фестивалях і опен ейрах в Україні. Також хочу, щоб ми частіше один до одного в гості їздили. Але на жаль українські гурти відвідують нас рідко…  На останок скажу, що буде дуже приємно виступити з нашими друзями «Тінь Сонця» на одній сцені! А з іншими бендами, думаю, познайомимося ближче вже на самому фестивалі. Сподіваюся, що білоруська енергетика вплине і дасть свою енергію в душу кожного!

Латій Орина